зимою руки пахнуть кремом. одним на двох.

якось несподівано з’являється зима, зненацька застрягаючи всередині важкими туманами та опікаючи пальці сирістю. дере в горлі і доводиться витягати з шафи рукавички і боятися їх загубити, кожен раз сідаючи до маршрутки. руки в них стають вилогими і потому приємно пахнуть шкірою. але це тільки тоді, коли одягаю улюблені - чорні шкіряні.

у мене багато рукавичок. і кожні з них мають свою власну історію. наприклад, руді схожі на ті, що ми їх носили з сестрою в дитинстві. мені їх подарувала марися, а тепер майже повсякчас носить сама. певно, варто їх передарувати тепер їй. а чорні я залишила колись у транспорті, їдучи на роботу, а вертаючись назад, знайшла їх у ньому ж.

є ще одна. справді, одна. вона лежить у шафі у батьків і кожного разу, забігаючи до них у гості, бачу її на тій самій полиці. її купили колись для карпатського відпочинку. друга, напевно, залишена була під час поквапливого збирання речей. вона ховає в обі маленькі пальці марії с. та широкі яшині долоні. приємне поєднання.

чудеса трапляються, лише б повірити в їх наявність. і чарівники живуть зовсім поруч, лише б їх побачити. а ми з тобою будем довго і щастливо, лише б того захотіти.

життя змінювала нас, як могло, переважно не питаючи нашої згоди на те, аби бути іншими. цієї осені це особливо помітно. забуті завчені напам’ять вірші про смерть, хоч якими вдалими вони не були. випадково залишені колись сигарети роздаровані на здоров’я. виявлені думки, що не вживати алкоголь - це приємно. і щастя від маленького білого металу таке безальтернативно глибоке.
дякую за зміни.

"находилась на стационарном обследовании и лечении в неврологическом отделении университетской клиники огму с 04.09.2009 г. по 15.09.2009 г.

диагноз: последствия органического поражения цнс в виде церебрального кистозно-слипчивого арахноидита с микрознаками органического поражения, вегетативно-сосудистой терапии, судорожным синдромом (grand mal 02/09/2009). хронический НР (+) катаральный гастродуоденит с выраженной гипоацидностью.

жалобы при поступлении в анамнез болезни: на приступ 02/09/2009, второй раз в жизни, возникший в вечернее время суток, когда наблюдались судороги тела и конечностей, выделение пены изо рта, прикус языка, без потери мочи и кала. после приступа, не приходя в сознание, заснула, в дальнейшем беспокоили общая слабость, головные боли. возникновение приступа ни с чем не связывает. также жалобы на снижение памяти, настроения, общую слабость, повышенную утомляемость, снижение работоспособности; периодическую тошноту, изредка рвоту вскоре после приема пищи.

анамнез жизни: родилась от первой беремености, стремительных родов, в двойне. наследственный амнез: мать болеет врожденной катарактой. раннее и последующее развитие без патологических особенностей. чмт в анамнезе отрицает. материально-бытовые условия удовлетворительные. образование высшее, по профессии - журналист. перенесенные травмы - перелом предплечья, перелом голени.

дополнительные методы обследования, консультации специалистов:
мрт головного мозга: мрт-признаки кистозных изменений левой лобной области головного мозга (2.9см.*1см.*1см.), неясного генезиса. расширения периваскулярных пространств в субинсулярных зонах, расширения субарахноидальных конвекситальных пространств в верхнелобных и теменных областях головного мозга.

в результате проведения лечения стали реже и менее интенсивными головные боли, утомляемость, слабость и снижение памяти. приступных состояний за время наблюдения не отмечено.

рекомендовано:
в связи с наличием заболевания направляется на консультацию онколога в поликлиническом отделении оод с дальнейшим наблюдением и лечением".

- коли вавка твоя серйозна, хвилюєшся перші два дні. потім звикаєш;
- правду мені казали, що нерви - то основа будь-яких хвороб;
- здатна на все, аби вона не плакала;
- практика пускання крові в медицині залишилась до сьогодні. за цей час мінімум 3 рази знущались;
- не такі вже у мене наркоманські вени, на 7 день капельниць вони поховались і колоти було боляче;
- у мене залишаються синці від будь-яких уколів;
- під час плювання у стелю та роздумів над вічним кількість важливих людей зменшується. вони залишаються лише минулим;
- куріння - теж хвороба, яку можна за тиждень вилікувати за допомогою пігулок;
- я не кину музики, читання, інтернету і роботи. зроблю лише невеличку перерву;
- я ніколи не звикну до жалісливих поглядів.

з днем солідарності журналістів вас! давайте залишатися міцним плечем один для одного!

зі: хочу сьогодні віддати шану ще одному важливому для мене святу - дню писемності та грамотності. якби мені можна було би пити, обов’язково підняла би чарку)

була упевнена, що киста у 3 см в мозку обов’язково має заважати його роботі. виявляється, лише викликає напади епілепсії

святковий прийом у мера видався неочікувано приємним - кількість хороших людей навколо залишалася стабільно малою, але цього вистачило, аби врятувати вечір поруч з луценком, порошенком, білозір, жванецьким, доліною, самим гурвицем та його місцевою елітою. і це все під безперервим прицілом теле- та фотокамер. забагато коньяку і стрьомне повернення додому.
вранішнє вручення подяки від пана президента викликало шквал самоіронії. було багато камер і тих самих облич, що і в гостях у міського голови. знову ж таки врятувала маленька кількість хороших людей.
ліміт витримки уваги до власної персони вичерпано.

зі: вчора на прохання пояснити, звідки мене можуть знати, отримала повідомлення "ти особистість публічна, не дивно".

тепер я зможу знову дарувати каштани. набиратиму їх, як завжди, повні кишені і забуватиму до наступної року. а ще збиратиму в подарунок жовті листочки і зберігатиму їх у записнику. його аркуші потім постійно пахнуть осінню, щастям і зеленим чаєм. буду носити сорочки, шалики і руді кеди, вечорами кутатися у ковдри і говорити про гарні тексти. а ще проситиму багато посмішок: восини з ними тепліше...

отримала персональне запрошення на святкування дня міста з політелітою одеси у садах перемоги. що далі?

з днем незалежності і повноліттям нашої держави!
слава україні!

колись, аж 8 серпня 2007, тобто майже два роки тому я поставила питання в жж такого плану: якби я просила подарувати мені наш спільний день з минулого, який би ви обрали?
з огляду на те, що за цей час багато чого змінилося в моєму житті, повторюю питання. буде цікаво почути відповідь тих, хто колись вже її давав
ось тут пост з минулого: http://o-bu.livejournal.com/32700.html

геніально вчора посиділи... здається, що забагато тепла для одного вечора. окреме дякую лозовському. хочу ще!

я не хочу втрачати. це не той час